Пориньте в історію румби
Ямбу – найстаріший вид румби. Саме її почали танцювати у Гавані та Матанзасі ще на початку 19-го століття.
Танець ще називають румбою для людей похилого віку, оскільки в Ямбу часто імітують літнього чоловіка (у нього можуть трястись коліна, хворіти спина і взагалі бути проблеми з пересуваннями), який танцює з молодою дівчиною (їй притаманна частка кокетства та ледь помітного флірту). Чоловік сповнений внутрішньою енергією, яку його тіло вже не може показати. Тому вона виявляється у характері – елегантність, витриманість, величність, повага.
Своїми емоціями, а також малюнком ритму, ямбу подібна до іншого не менш чуттєвого танцю – кубинського Сона. З цієї суміжності випливає цікава особливість: Ямбу – це єдина Румба, яку можна танцювати на слабку частку (contratiempo). Також до особливостей цього танцю можна віднести відсутність змагання, властиве Guaguanco та Columbia. З цього можна зробити висновок, що Ямбу – найліричніша румба, що танцює під найповільніший ритм.